ЩО НЕОБХІДНО ДЛЯ УСПІШНОГО РОЗВИТКУ ПІДПРИЄМНИЦТВА?

success-indicators-uaГалунько Валентин Васильович,
д.ю.н, професор,
директор Науково-дослідного інституту публічного права

ЩО НЕОБХІДНО ДЛЯ УСПІШНОГО РОЗВИТКУ ПІДПРИЄМНИЦТВА?

Кожна держава (за виключенням КНДР) в тій чи іншій мірі намагається створити успішні умови для розвитку підприємництва. Адже майже усі (крім крайнє лівих та правих) розуміють що підприємництво як суспільне явище є політичною економічною, соціальною та фінансовою основою держави і громадянського суспільства з ринковою економікою. Без чисельного класу малих і середніх підприємців, які разом із сім’ями складають більшість населення не можна говорити про сталу демократичну традицію в державі, про не можливість приходу до влади авторитарного режиму.
Іншими словами наявність потужного і чисельного класу підприємців є не тільки провідною умовою економічно-фінансової стабільності в державі, однак і запорукою демократичного режиму та панування в ній принципу верховенства права.
Однак успіху у розвитку підприємництву змогли добитися небагато держав. В VIII столітті це була Англія та деякі незалежні міста-держави сучасної Італії, в XIX столітті Франція, незалежні князівства Німеччини, деякі території, що входили до складу Австро-Угорської та Російської імперій. В XX столітті економічного чуда через розвиток підприємництва змогли досягти В’єтнам, Гонконг, КНР, Південна Корея, Польща, Сінгапур, Словаччина, ФРН, Туреччина, Японія. Проте, політика інших країн у сфері розвитку підприємництва потерпіли крах, зокрема України.
Як мінімум чотири рази підприємницьку ініціативу українців знищували окупанти та «рідна» українська влади. Перший раз це сталося після завоювання українських земель російськими більшовиками, коли в умовах диктатури пролетаріату були знищенні усі здобутки сприятливого підприємницького режиму царської Росії. НЕП більшовицької влади, що був хорошим для розвитку малого приватного бізнесу закінчився не просто його ліквідацією, але й геноцидом 1932/1933 років, коли російсько-більшовицький режим заморив голодом більше 5 мільйонів українських селян. Третій раз, відновлених ліберальним режимом М. Горбачова (1985-1991 рр.) кооператорів високими податками знищила уже незалежна українська рада. В 1998 р. режим Президента Л. Кучми, без перебільшення здійснив підприємницьку революцію, указ Президента України від 3 липня 1998 року № 727 «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб’єктів малого підприємництва» не просто вивів сотні тисяч бізнесменів з тіні, а й дав можливість створити мільйони нових. Завдяки цьому економіка України починає зростати. З негативного у 1999 до 12 % в 2004 році. На жаль, такі успіхи український підприємців не давали спокійно спати деяким вітчизняним урядовцям. Уряди Ю. Тимошенка та В. Януковича зуміли спочатку вихолостити ліберальні положення цього указу, а потів взагалі припинили його дію через підконтрольну останньому в той час Верховну Раду України. Знову вітчизняні підприємці пішли в тінь, або масово почали згортати свою діяльність.
Таким чином, за останні 100 років чотири рази державні влади намагалася знищити підприємницький дух українців. Не вдалося, ми українці маємо більшу духовну силу, в тому числі підприємницьку ніж будь-яка влада. Черговий раз малий бізнес в України розвивається не завдяки, а в супереч державній владі.
Діюча влада (коаліційна більшість Верховної Ради України та уряд А. Яценюка), в питанні оцінки забезпечення сприятливих умов для ведення малого підприємництва можна охарактеризувати на «трійку». Вони суттєво не допомагають підприємцям, однак стараються й не заважати. Шляхом здійснення дерегуляції, та заборони контролюючим органам виконавчої влади здійснювати перевірки суб’єктів господарювання. Однак цього не достатньо щоб конкурувати з нашими основними конкурентами підприємцями КНР і Туреччини, державна влада України має створювати більш сприятливі умови для ведення бізнесу.
В демократичних державах (якою є Україна) влада формується народом. Тому опосередковано і громадяни України несуть відповідальність за недолужність нашого парламенту і уряду. Вони, як це не дивно відображають волю громадян, які мають право голосу. Тому голосувати на виборах треба, і голосувати треба з ті партії, які пропонують «вудку», а не «рибу». Іншими словами за партії, які своїм пріоритетом ставлять забезпечення благополуччя населення за рахунок сприйнятої підприємницької праці, а не бюджетних подачок.
Громадянам треба знати: що необхідно для успішного розвитку підприємництва? Адже, сучасні популістичні партії не заперечують ідею підприємництва, а навпаки на словах виступають в його підтримку. Іншими словами, уводять в оману виборців, маскують свої популістичні цілі, які одним реченням можна сформулювати так: обіцяють збільшені пенсії і заплати бюджетникам при одночасному зниженню податків підприємцям, що є не можливим а апріорі.
Відповідно не претендуючи на оригінальність й на істину в останній інстанції дамо відповіді на питання що необхідно для успішного розвитку підприємництва?
По-перше, це наявність громадяни, які можуть і хочуть займатися підприємницькою діяльністю. Це освідченні, працелюбні, однак бідні (або такі, що хочуть більшого матеріального достатку) люди, які мають високий рівень трудової культури. Звертаючись до проблеми багатства треба зазначити, що часто матеріальний достаток (багатство) не є кінцевою метою для бізнесмена, вони використовують зароблений капітал як засіб для здійснення свої творчих чи гуманістичних задумів. Найбільш типовий приклад Альфред Нобель. Україна має мільйони таких громадян, які можуть й хочуть бути підприємцями.
По-друге, держава має забезпечити високий рівень правопорядку, соціальну стабільність, ефективний захист права приватної власності. Найбільш часто такий стан речей має можливість забезпечити демократично-радикальний режим. Що означає, демократично-радикальний режим? Це поряд із можливістю народу змінювати публічну владу і широкими правами і свободами громадян, суворе відношенні до порушників правового режиму, а саме основне незворотне покарання усіх (однак не багатьох) винних у порушенні норм права.
Прикладами таких режимів були прагматичний Ф. Рузвельта в США, світське-економічний реформатор М. Ататюрка у Туреччині, окупаційні режими США в Японії і Німеччині, комуністичні режими ринкової економіки в КНР і В’єтнаму, режими Лі Куан Ю в Сінгапурі, Пак Чжон Хи, в Південні Кореї, жорстке правління Маргарет Тетчер у Великобританії, М. Саакашвілі в Грузії, тверда позиція канцлера ФРН А. Меркель. Усім вище перерахованим режимам притаманно забезпечення високого рівня правопорядку, викорінення корупції, ефективний захист права приватної власності, зниження податків, невідворотне притягнення усіх, особливо високопосадовців до юридичної (в першу чергу кримінальної) відповідальності за порушення не чисельних заборон.
По-трете, низькі податки. У будь-якому випадку для українських підприємців податки мають бути меншими ніж в країнах в яких здійснюють свою діяльність конкуренти нашого бізнесу (Туреччина, КНР). В умовах значного державного боргу перед міжнародними фінансовими структурами Україна практично, уже не може без погодження з ними понижувати податки, що є загальносвітовою практикою. Однак Україна, яка спасла Європу від Російської агресії, має право вимагати від наших західних партнерів виключення із цього правила, або вирішувати його в адміністративний спосіб. Аналогом, такого кроку є заборона Уряду України здійснювати перевірку суб’єктів господарювання, що дало можливість деяких із них не давати взятки корумпованим чиновникам, а працювати без офіційних дозволів. На наш погляд, такий режим має бути запроваджено у більш широкому сенсі щодо суб’єктів господарювання, які випускають продукцію з високим рівнем доданої вартості на експорт.
По-четверте, наявність збалансованого трудового кодексу. Який в першу чергу має забезпечувати безпечні умови праці для найманих працівників та можливість підприємців ефективно використовувати найману працю. Трудовий Кодекс має бути збалансованим в ньому не провинно бути положень, які заважать виробництву, наприклад багато свят, складні процедури звільнення порушників трудового режиму. Одночасно добросовісний працівник має бути надійно захищений від свавілля роботодавця.
По-п’яте, держава не повинна втручатися у малий і середній бізнес. Знищити корупцію, в першу чергу економічними методами. Здійснити майже повну дерегуляцію, повну заборону пожежного і санітарного контролю. Працівники цих служб мають бути люстровані і звільненні без вихідної допомоги, як такі що нанесли значну шкоду українському народу. За таким же принципом мають бути люстровані митники і податківці. На відміну від перших, яких треба ліквідувати, як клас, другі мають бути набрані заново на конкурсних засадах. Треба залишити мінімум сфер господарювання, які підлягають ліцензуванню (патентування). Заборона квотування та державних обмежень у сфері експортно-імпортних операцій. Як показує досвід адміністративний захист вітчизняного виробника робить тільки йому шкоду, а квотування експорту є не тільки шкідливим, а навіть безглуздим. Виключенням із цього правила може бути виключно заборона на постачання продукції агресору, який окупував територію нашої країни.
Одночасно держава має здійснювати жорстке, прозоре і чітке антимонопольне регулювання великого бізнесу. Держава має право і повинна втручатися в управлінську діяльність великого бізнесу, якщо вони порушують антимонопольне законодавство. В Україні у цій сфері треба давати антимонопольному комітету більш вагомі важелі, так як в умовах сьогодення, його діяльність є не ефективною.
По-шосте, відсутність пільг будь-кому. Тільки адресна допомога нужденним і героям. Нічого безкоштовного не буває. Якщо хтось користується пільгою і не платись за послугу (товар) взагалі чи менше собівартості, то за нього платить інша особа. Іншими словами тягар оплати за пільгу перекладається з однієї бідної особи та іншу, інколи ще більш бідну. Якщо суспільство вважає, що певна категорія осіб має право на відзначення їх заслуг, то такі особи мають отримувати «живі» кошти з державного чи місцевого бюджетів.
По-сьоме, наявність справедливих і компетентних судів є необхідною умовою розвитку підприємництва. Господарські суди вирішують спори між суб’єктами господарювання, в адміністративних судах підприємці мають знаходити захист від зловживань з боку суб’єктів владних повноважень. У другому випадку, ситуація з вітчизняними адміністративними судами є не задовільною. За вибірковим аналізом даних Єдиного державного реєстру судових рішень 80 % усіх позовів подавали підрозділи Державної податкової служби України проти підприємців, при цьому у 90 % випадків вони були задоволенні із бізнесу стягувалися кошти. І навпаки тільки 50 % позовів підприємців були задоволені. Іншими словами у 95 % випадків по податковим спорам адміністративні суди першої інстанції ставали на сторону суб’єкта владних повноважень, що є не припустимим і таким, що повністю протирічить змісту адміністративного судочинства. Вирішення цієї проблеми з організаційної сторони є надзвичайно простою. За відкритим конкурсом відібрати нових претендентів суддів адміністративних судів. Кандидатам у судді на протязі шести місяців пройти перепідготовку у Національні школі суддів і вони мають бути призначені на посади. В цей же день усі старі судді адміністративних суддів мають бути звільнені за скороченням. Для цього необхідний новий закон про судоустрій і статус суддів, або зміни і доповнення до діючого.
По-восьме, держава має мати низький зовнішній борг, який дозволяє проводити не залежну фінансово-економічну політику. Завжди треба дуже зважувати чи потрібно брати наступний борг під державні гарантії? Будь-яке запозичення це втрата частина незалежності та перекладання своїх проблем на плечі наших дітей і внуків.
По-дев’яте, популістичні партії ніколи не повинні мати більшості у парламенті. В демократичній державі, коли популісти приходять до влади вони в порушення економічних законів приймають популістичні закони про збільшення пенсій, соціальних платежів, уводять нові пільги, що приводить до інфляції та подальшого зубожіння бідних громадян та збільшення податкового навантаження на бізнес, як результат збільшення собівартості продукції вітчизняних підприємств та зниження експорту, що приводить до зменшення поступлення у бюджет.
По-десяте, держава має підтримувати відкритість свого ринку для іноземних товарів та мати широкий доступу до зовнішніх ринків для експорту продукції вітчизняних підприємств.
По-одинадцяти, середні доходи малих підприємців мають бути як мінімум на 30 % вищими ніж у працівників бюджетної сфери. Підприємці мають мати високий соціальних статус підприємців. Суспільство має з повагою відноситися до осіб, які створюють робочі місця.
Отже, для успішного розвитку підприємництва державній владі не треба займатися популізмом, а громадянам розраховувати на бюджетне фінансування, необхідно засновувати та розвивати власний бізнес і захищати його від посягань чиновників публічної влади шляхом позбавлення довіри політиків, які є популістами та постійно тиснуту засобами громадянського суспільства на корумповану публічну владу.