Участь у конференції – Так!

001

Участі у конференції – Так!

Або відповідь на лист сільського голови  Броницькогутянської сільської ради Примака В.О.

 

Шановний Валерію Олександровичу!

Дякуємо Вам за активну позицію щодо розвитку своєї громади та болісного сприйняття цієї проблеми на державному рівні. Проте, хотілося би розвіяти деякі Ваші сумніви і висловити наше бачення їх вирішення.

По-перше, участь у конференції сільських голів є вкрай необхідною так, як вітчизняні професори і «реформатори» далекі від потреб сільських громад. Без вашої думки розробити ефективний та потрібний органам місцевого самоврядування законопроект не можливо.

Ми соціальна держава, і коли будемо відстоювати проект закону «Про бізнес парки» у Верховні Раді України, без підтримки не менш 50 відсотків сільських голів (близько 5000) говорити про те, що Народні Депутати України, до нас прислухаються даремно.

Кожний із них окремо є патріотом України і на словах відстоює інтереси виборців. Однак коли вони збираються разом, то з ними проходить якась метаморфоза. Потрібні для народу України закони вони приймають виключно під тиском Європейської спільноти.

Однак, про нас повинні турбуватися не європейці, а ми самі. Без законного не насильницького тиску громадянського суспільства на державну владу, в Україні, на жаль, неможливо вирішити ні одну вагому, потрібну для суспільства проблему.

По-друге, основною помилкою керівників органів місцевого самоврядування є те, що вони чекають на інвестора, який сам прийде. Так, ми розчаруємо Вас не прийде, а якщо прийде, то з однією метою – грабувати ресурси громади. Користі від такого інвестора вашій громаді не буде.

По-трете, треба пам’ятати, що мудрий український народ однозначно висловився за входження в європейський простір, заплативши за це велику ціну (Небесна сотня + більше 13 тис. загиблих в АТО + окупація АРК та деяких районів Донбасу + мільярдні збитки), однак таки досяг позитивного результату.

Не дивлячись на відкритий супротив минулої та прихований деяких представників сучасної державної влади ми на порозі безвізового режиму з ЄС і практично запрацювала зона вільної торгівлі між Україною та ЄС.

А це дає нам можливість усім разом, кожній окремій громаді, кожному підприємцю і громадянину самостійно змінити своє життя на краще. Це шанс, який виникає у нації раз на століття його не можна змарнувати. За нього прийдешні покоління й сучасні герої заплатили високу ціну свого життя.

По-четверте, український народ зможе скористатись зазначеними вище перевагами тільки у випадку активних дій громадян під проводом лідерів місцевого самоврядування.

Треба розуміти, що чиновник в Києві, області й районі не буде перейматися проблемами сіл і маленьких містечок, поки в них щоб надзвичайне не станеться, або поки не отримає «мзду». Відповідно дієвими очільниками, в тому числі економічних, реформ на місцях мають стати керівники органів місцевого самоврядування. У більшості сіл і селищ просто більше нікому – це Ваш «Хрест»

По-п’яте, не претендуючи на істину в останній інстанції (тому і проводимо конференцію, щоб вислухати Ваші пропозиції), ми продуємо наступний алгоритм дій:

  1. Відвідати країни учасниці ЄС (найбільш бажано ФРН, як саму вимогливу націю до якості товарів) з підприємницько-розвідувальною місією та виявити ті товари виробництво (надання послуг) яких можливе на території увіреної Вам громади.

Не треба при цьому боятися братися за планування виробництва нової продукції, що на території вашої громади до цього ніколи не вироблялась. Головне мати бажання і людський потенціал. Лінійка таких товарів для сільської ради не повинна перевищувати кількох найменувань, а в послідуючому треба буде зупинитися на одному максимум трьох видах виробів, однак височайшої якості і низької ціни.

Шановний Валерію Олександровичу, виходячи із специфіки Вашого регіону це може бути продукція із натуральної деревини. Яка в країнах учасницях – ЄС користується великим попитом.

Однак не нам вирішувати, яке виробництво буде засновувати громада. Політ фантазії та практичне втілення його у виробниче життя мають здійснювати формальні і неформальні лідери на місцях.

  1. Підняти односельців, земляків замовити спеціалістів і скласти бізнес план, майбутнього підприємства. Тільки підтримка більшості односельчан може дати позитивний результат. В іншому випадку, пікетування на «захист довкілля» або інші перепони від жителів громади гарантовані. Добре жити за рахунок своєї бізнес – праці має хотіти більшість громади, зрозуміло що повинен бути лідер, як правило, сільський голова
  2. Замовити у спеціальній науковій установі зразок дослідної моделі та технологію її виготовлення.
  3. Зареєструвати спільне комунально-приватне підприємство, засновниками якого мають обов’язково бути жителі громади, або особи пов’язані з ними.
  1. Зареєструвати торгову марку і отримати право власності на продукцію. При цьому активно треба патентувати географічну назву свого населеного пункту чи іншої географічної назви, яка з ним пов’язана. Наприклад, можна запропонувати скорочену назву Вашого славного села «БРОНСГУТ», на англійські «BRONZITE», що для західних покупців буде асоціюватися із тугоплавким мінералом із блиском бронзи.
  2. Виробити на експериментальному чи тимчасово орендованому (можна і за кордоном, наприклад в КНР) обладнанні контрольну партію продукції.
  3. Сертифікувати її у відповідності до стандартів ЄС.
  4. Експортувати експериментальну партію в країни ЄС та інші країни. При цьому не важливо, яка частка продукції буде реалізовуватися в країнах ЄС, навіть якщо це буде лише один відсоток, сам факт її сертифікації в ЄС дасть десятки замовників в країнах що розвиваються.
  5. Якщо продукція знайшла свого покупця, тільки тоді залучати інвесторів, для створення повноцінного виробництва: виділяти земельну ділянку, закупати і монтувати обладнання, налагоджувати промислове виробництво. А на продукцію, яка сертифікована і реалізується в країнах ЄС завжди зайдеться інвестор.
  6. Провести затратну, однак необхідну, рекламу компанію в країнах ЄС. Для цього треба об’єднуватися з іншими вітчизняними виробниками .

По-шосте, громаді залишиться користуватися плодами своєї праці, на підприємство почне поступати валютна виручка, яка, зокрема буде поступати до бюджету сільської ради як:

1) плата за географічне зазначення  походження товару «БРОНСГУТ»;

2) плата зареєстрованої на сільську раду торгову марку «БРОНСГУТ»;

3) відсоток з прибутку підприємства;

4) відрахування із зарплати працюючих на підприємстві;

5) частина єдиного податку від зростаючого обсягу торгівлі.

Без всякого сумніву це не простий шлях, він є тернистим. Проте, як показав досвід малих населених пунктів Східної Європи, тільки в тих із них, в яких керівники місцевого самоврядування чи інші лідери пішли на виважений ризик і знайшли у безмежному споживчому ринку ЄС для працюючих і новостворених на їх території підприємств конкуренту нішу, досягли благополуччя. Знову ж таки успішний досвід окремих громад цих країн говорить, що найбільшого успіху досягли саме депресивні до цього громади.

Отже, шановний Валерію Олександровичу, без Вашої наполегливої виваженої розумної ініціативи громада Броницькогутянської сільської ради завжди буде залишатися депресивною. Ми переконані, що усе залежить від Вас, жителів сільської ради та земляків за її межами (останніх як спонсорів). Відповідно Вам і вирішувати, чи слушною буде Ваша участь у конференції: «Актуальні проблеми створення та функціонування індустріальних парків за сприянням органів місцевого самоврядування».

З повагою, голова організаційного комітету,

професор                                                                 Валентин Галунько