НАЦІОНАЛЬНІ ГВАРДІЇ УКРАЇНИ ТА РОСІЇ: РІЗНА СУТНІСТЬ

images

 

 

 

Саунін Роман Дмитрович – к. ю. н, здобувач наукового ступеня д.ю.н.

 

НАЦІОНАЛЬНІ ГВАРДІЇ УКРАЇНИ ТА РОСІЇ:

РІЗНА СУТНІСТЬ

 

До однієї з провідних внутрішніх функцій держави є правоохоронна, яка притаманна будь-якій державі – чи то демократичній, чи тоталітарній. В умовах агресії з боку російсько-сепаратистських сил для нас цікавим є події, які мають місце у сфері правоохоронної діяльності країни-агресора [1]. Так, 5 квітня 2016 р. президент Росії своїм указом створив Федеральну службу військ національної гвардії, яка одразу ж усією демократичною спільнотою як в середині Росії, так і за її межами почала піддаватися шаленій критиці [2, 3, 4].

Однак, ця критика носить більше емоційний, ніж науковий об’єктивний характер. Ще більшою актуальності даному дослідженню надає те, що національні гвардії України та Росії мають тотожні назви, що може привести до неправильного розуміння чи, ще гірше, – до аналогії в розумінні діяльності цих двох правоохоронних структур, сутнісні властивості яких є абсолютно протилежними.

Слід зазначити, що формування такого типу існують в багатьох країнах. Класичним прикладом є Національна жандармерія Франції, яка є гілкою Збройних Сил Франції, відповідальна за громадську безпеку, має поліцейські обов’язки перед цивільним населенням. Вона є військовим формуванням, але з 2009 р. входить до Міністерства внутрішніх справ [5].

Схожими є засади діяльності й Національної гвардії України, що є військовим формуванням з правоохоронними функціями, що входить до системи Міністерства внутрішніх справ України та створена Законом України від 13 березня 2014 р. № 876‑VII «Про Національну гвардію України» [6].

Позитивним також є те, що одним з основних напрямків діяльності Національної гвардії України є заходи щодо вступу до Асоціації сил жандармерії та поліції країн Європи та Середземного моря (FIEP), серед перших засновників якої є саме Франція, а також інших країни учасниці ЄС – Італія, Іспанія, Португалія. Ця поважна міжнародна правоохоронна структура складається з правоохоронних органів у статусі військової установи країн Європи та Середземного моря. В умовах сьогодення до неї входять національні підрозділи (жандармерії, гвардії, карабінери) Франції, Італії, Іспанії, Португалії, Туреччини, Нідерландів, Марокко, Румунії та Йорданії. Крім того, асоційованими членами організації є Національна жандармерія Аргентини та Чілійські Карабінери [7].

Таким чином, Національна гвардія України йде шляхом розвитку засад своєї діяльності, яка синхронізується із правоохоронними функціями демократично розвинених країн, в першу чергу учасниць ЄС, які сповідують принцип забезпечення прав і свобод людини і громадянина, відповідно до якого Людина є найвищою цінністю.

Виходячи з позицій високого рейтингу спеціальних національних правоохоронних утворень розвинутих демократичних країн та України В.Путін зробив, на наш погляд, спробу обілити повністю дискредитовані своєю антидемократичною діяльністю внутрішні війська Росії, давши їм цивілізовану назву.

Першим чинником компаративістичного аналізу засад національної гвардії України і Росії є призначення (мета) створення. У відповідності до указу президента Російської Федерації першою метою національної гвардії Росії є забезпечення державної та суспільної безпеки. І лише другою є захист прав і свобод людини і громадянина, що само по собі є не правильним, так як за загальновизнаними принципами міжнародної спільноти [8, 9] первиною цінністю визнається Людина її життя, здоров’я, честь гідність, а усі інші цінності, в тому числі держава, є вторинними. Більш того, треба знати, що права і свободи людини в Європейському Союзі та в сучасній Україні – це не те саме, що в Росії.

В Росії діє своє специфічне псевдо-розуміння прав і свобод людини, яке протиставляються патріархом руської православної церкви Кирилом західному «человекопоклонничеству» [10]. Слідуючи його хибній теорії, державні чиновники Росії на чолі із В. Путіним, їх державний механізм беруть за основу теорію прав людини «рузського миру», у відповідності до якої не права і свободи окремого індивіду є найвищою цінністю, а общинний, колективний інтерес. Іншими словами, в основу береться гірший варіант соціологічної теорії права, відповідно до якого права окремого індивіда, який «виокремлюється» серед інших (наприклад у законних спосіб виступає проти протиправного режиму В.Путіна), можуть порушуватись. І таке порушення для російського правоохоронця не буде вважатися порушенням прав людини.

Другим чинником компаративістичного аналізу національних гвардій є спосіб їх створення. Слід зауважити, що згідно статті 17 Конституції України на території України забороняється створення і функціонування будь-яких збройних формувань, не передбачених законом [11]. Відповідно до букві і духу Конституції, Національна гвардія України створена згідно із Законом України від 13 березня 2014 року № 876‑VII «Про Національну гвардію України» [6].

Конституція Російської Федерації аналогічного положення не містить, але ч. 9 ст. 1 Федерального закону від 31 травня 1996 р. «Про оборону» зазначає, що створення й існування формувань, що мають військову організацію і озброєння і військову техніку або в яких передбачається проходження військової служби, не передбачених федеральними законами, забороняються і переслідуються за законом [12].

Більше того, ст. 208 Кримінального кодексу РФ за створення збройного формування (об’єднання, загону, дружини чи іншої групи), не передбаченого федеральним законом, а також за керівництво таким формуванням або за його фінансування передбачає кримінальну відповідальність [13]. І навіть в російській юридичний літературі абсолютна більшість авторів незаконними визнають збройні формування, утворення і діяльність яких не врегульована федеральними законами [14].

Отже, національна гвардія Росії є військовим формуванням, створеним у спосіб, не передбачений законом, за що формально мала б настати юридична відповідальність згідно з федеральними законами РФ.

Третім чинником є компаративістичний аналіз основних функцій (задач), який дає нам можливість з’ясувати наступне: серед функцій (завдань), між якими неможливо встановити взаємно однозначну відповідність, слід, перш за все, звернути увагу на таке основне завдання національна гвардії Росії, як «участь в боротьбі з екстремізмом». НГУ не має такої функції, термін «екстремізм» в українському правовому полі відсутній взагалі. Більше того, нам не відомо і про застосування цього терміну в законодавстві країн Європейського Союзу.

Не заглиблюючись в фундаментальне дослідження цього поняття, є зрозумілим, що під прикриттям цього терміну національна гвардії Росії зможе виконувати задачі, які не матимуть нічого спільного з захистом життя, здоров’я, прав, свобод і законних інтересів громадян.

Четвертим чинником нашого аналізу є коротка характеристика керівників національних гвардій України та Росії, яка стада нам відома із відкритих джерел: командувача Національної гвардії України Ю. Аллерова [15] та директора національної гвардії Росії В. Золотова [16], так як від них напряму залежить рівень забезпечення прав і свобод громадян від протиправних посягань зовні та не допущення таких порушень самими військовослужбовцями.

Російський директор національної гвардії В. Золотов є вихідцем із лав КДБ та приватних і державних охоронних структуру, зокрема з 2000 р до 2013 р був начальником Служби безпеки Президента РФ В. Путіна [17]. В той же час чинний Командувач НГУ Ю. Аллеров є професійним військовим, який служив у віддалених гарнізонах України, й ніколи не був близьким до вищих керівників держави, позитивним також є те, що він є науковцем у сфері військових наук [18, 19, 20]. На наш погляд, коментарі тут зайві.

П’ятим чинником аналізу є якісний склад національної гвардії Росії, яка буде укомплектовуватися спеціальними загонами швидкого реагування, зокрема із числа тих військовослужбовців, які розганяли мирні зібрання російських громадян на Болотній [21] та особами із числа ліквідованого українського «Беркуту», які перейшли на сторону агресора [22]. І в цьому випадку на наш погляд, теж коментарі зайві.

Висновки. Національна гвардія України функціонує у відповідності до демократичної правової традиції, з первиною метою захисту прав Людини на стандартах ЄС, очолюється та комплектується особами, які сповідують первинність прав Людини перед іншими цінностями.

Національна гвардії Росії очолюється й комплектується особами особисто відданими В.Путіну, її основною метою є забезпечення подальшого панування тоталітарного режиму (забезпечення державної та суспільної безпеки), захист прав і свобод людини є вторинним та розуміється в системі цінностей «рузського миру».

 

ЛІТЕРАТУРА

  1. Постанова Верховної Ради України «Про Звернення Верховної Ради України до Організації Об’єднаних Націй, Європейського Парламенту, Парламентської Асамблеї Ради Європи, Парламентської Асамблеї НАТО, Парламентської Асамблеї ОБСЄ, Парламентської Асамблеї ГУАМ, національних парламентів держав світу про визнання Російської Федерації державою-агресором» : за станом на 01 лютого 2016 р. / Верховна Рада України. – Офіц. вид. К. : Голос України, 2015. – № 15
  2. Указ «Вопросы Федеральной службы войск национальной гвардии Российской Федерации» [Електронний ресурс] Режим доступу : http://kremlin.ru/acts/news/51648
  3. Зачем президенту Путину Национальная гвардия? Русская служба BBC [Електронний ресурс] Режим доступу : http://www.bbc.com/russian/russia/2016/04/160406_national_guard_experst
  4. Национальная гвардия ИЛИ «Президентская рать»? Общественное движение «Россия для всех» [Електронний ресурс] Режим доступу : http://old.russiaforall.ru/material.jsp?matid=220
  5. Gendarmerie [Електронний ресурс] Режим доступу: http://www.gendarmerie.interieur.gouv.fr:8080/Sites/Gendarmerie/Presentation/Effectifs
  6. Закон України Про Національну гвардію України : за станом на 01 лютого 2016 р. / Верховна Рада України. – Офіц. вид. К. : Голос України, 2014. – № 48
  7. Прес-брифінг «Перспективи вступу Нацгвардії до Асоціації сил жандармерії та поліції країн Європи та Середземного моря у статусі військової установи (FIEP)» (ВІДЕО) [Електронний ресурс] Режим доступу : http://ngu.gov.ua/ua/news/pres-bryfing-perspektyvy-vstupu-nacgvardiyi-do-asociaciyi-syl-zhandarmeriyi-ta-policiyi-krayin
  8. Всеобщая декларация прав человека. Принята и провозглашена в резолюции 217 A (III) Генеральной Ассамблеи от 10 декабря 1948 года : за станом на на 01 лютого 2016 р. / Верховна Рада України. – Офіц. вид. К. : Голос України, 2008. – № 236
  9. Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод : за станом на 01 лютого 2016 р. / Верховна Рада України. – Офіц. вид. К. : Голос України, 2001. – № 3
  10. Патриарх Кирилл назвал ересью защиту прав и «человекопоклонничество». Новая газета [Електронний ресурс] Режим доступу : http://www.novayagazeta.ru/news/1701561.html
  11. Конституція України // Відомості Верховної Ради України. – 1996
  12. Федеральный закон «Об обороне». Принят Государственной Думой 24 апреля 1996 года Одобрен Советом Федерации 15 мая 1996 года. [Електронний ресурс] – Режим доступу: http://www.pravo.gov.ru/proxy/ips/?docview&page=1&print=1&nd=102041583&rdk=31&&empire=
  13. Уголовный Кодекс Российской Федерации. Принят Государственной Думой 4 мая 1996 года. Одобрен Советом Федерации 5 июня 1996 года. [Електронний ресурс] – Режим доступу: http://www.pravo.gov.ru/proxy/ips/?docbody=&link_id=1&nd=102041891
  14. Понятие «незаконное вооруженное формирование» согласно современного уголовного законодательства. Б. Ш. Бейбулатов [Електронний ресурс] / Байбулат Шамшудинович Бейбулатов – Режим доступу : http://www.yurclub.ru/docs/criminal/article104.html
  15. Указ Президента України №733/2015 від 30 грудня 2015 року [Електронний ресурс] Режим доступу : http://www.yurclub.ru/docs/criminal/article104.html
  16. Указ «О директоре Федеральной службы войск национальной гвардии Российской Федерации – главнокомандующем войсками национальной гвардии Российской Федерации» [Електронний ресурс] Режим доступу : http://kremlin.ru/acts/news/51646
  17. Золотов, Виктор Васильевич. Материал из Википедии – свободной энциклопедии [Електронний ресурс] Режим доступу : https://ru.wikipedia.org/wiki/Золотов,_Виктор_Васильевич
  18. Аллеров Юрій Володимирович Матеріал з Вікіпедії – вільної енциклопедії [Електронний ресурс] Режим доступу : https://uk.wikipedia.org/wiki/Аллеров_Юрій_Володимирович
  19. Указ Президента України від 23 серпня 2011 року № 861/2011 «Про присвоєння військових і спеціальних звань» : за станом на 01 лютого 2016 р. – К. : Офіційний вісник Президента України, 2011. – № 25
  20. Указ Президента України від 23 серпня 2014 року № 678/2014 «Про присвоєння військових і спеціальних звань» : за станом на 01 лютого 2016 р. – К. : Офіційний вісник Президента України, 2014. – № 37
  21. Российское правительство считает, что разгон митинга на Болотной не нарушил свободу слова и собраний. Ведомости [Електронний ресурс] Режим доступу : http://www.vedomosti.ru/politics/articles/2015/02/05/ne-demonstranty-a-pogromschiki
  22. «Беркут» та інші зрадники України тренуються на російській базі знищувати ворога. Преса України [Електронний ресурс] Режим доступу : http://uapress.info/uk/news/show/64787