Науковцями інституту розроблений ПРОЕКТ ЗАКОН УКРАЇНИ «ПРО МАЛІ ВИРОБНИЧІ БІЗНЕС-ПАРКИ»

01786

ПРОЕКТ

ЗАКОН УКРАЇНИ

«ПРО МАЛІ ВИРОБНИЧІ БІЗНЕС-ПАРКИ»

Закон визначає правові та організаційні засади створення і функціонування малих виробничих бізнес-парків з метою реалізації потужного підприємницького потенціалу Українського народу, залучення до заснування і розвитку нових виробничих підприємств, інвестицій громадян (діаспори), за сприянням органів місцевого самоврядування, з метою виробництва експортно-орієнтованої продукції, створення нових робочих місць, розвитку сучасної виробничої інфраструктури, як матеріальної основи розвитку місцевих громад в умовах децентралізації.

 

РОЗДІЛ I

ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ

Стаття 1. Визначення термінів

У цьому Законі наведені нижче терміни вживаються в такому значенні:

1) адміністрація малого виробничого бізнес-парку (далі – адміністрація) –  призначений на конкурсних засадах сесією сільської ради, або селищної ради, або міської ради з населенням до 100 осіб, директор, прийняті ним на роботу заступники й інші посадові особи малого виробничого бізнес-парку у відповідності до штатного розпису затвердженого сесією ради;

2) достатній рівень доданої вартості – реалізація готової продукції за ціною, що більше, ніж в два рази перевищує витрати на придбання сировини;

3) ініціатор створення малого виробничого бізнес – парку (далі – місцева рада) орган місцевого самоврядування: сільська рада, селищна рада, міська рада з населенням до 100 осіб;

4) малий виробничий бізнес-парк – (далі – бізнес-парк) спеціальна та загальна адміністративна земельна ділянка виділена сесією органу місцевого самоврядування для створення і функціонування виробничих підприємств, з особливим пільговим фіскальним режимом та режимом експортно-імпортних операцій;

5) підприємство малого виробничого бізнес-парку (далі – підприємство бізнес-парку) – суб’єкт господарювання, який створений і функціонує на території одного із малого виробничого бізнес-парку та відповідає вимогам статті 3.1 «Вимоги до виробничих підприємств малих бізнес-парків» цього закону та отримав пільговий режим оподаткування та здійснення експортно-імпортних операцій передбачений цим законом;

6) територія малого виробничого бізнес-парку (далі – територія бізнес-парку) – земельна ділянка (ділянки), яка виділена органами місцевого самоврядування, державою та (або) надана приватними особами для розміщення підприємств малого виробничого бізнес-парку, яка складається із спеціальної та загальної території органу місцевого самоврядування, на якій не заборонено здійснювати виробничу підприємницьку діяльність.

Стаття 2. Законодавство про бізнес-парки

  1. Законодавчу основу для створення і функціонування індустріальних парків становлять Конституція України, Цивільний кодекс України, Господарський кодекс України, Земельний кодекс України, Податковий кодекс України, Митний кодекс України, цей Закон, інші законодавчі акти України, а також міжнародні договори України, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України.
  2. Якщо іншими законами України, встановлено інші правила, ніж ті, що передбачені цим законом, застосовуються правила цього закону.

Стаття 3. Сфера дії Закону

  1. Цей Закон поширюється на відносини, що виникають у зв’язку із створенням, функціонуванням та ліквідацією бізнес-парку та підприємств бізнес-парку на основі використання його учасниками земельних ділянок, природних ресурсів, майна і цілісних майнових комплексів для здійснення господарської діяльності.
  2. Дія цього Закону не поширюється на діяльність суб’єктів господарювання, які не відповідають вимогам цього Закону.

Стаття 4. Основні засади створення і функціонування бізнес-парків

Створення і функціонування індустріальних парків на території України здійснюються на таких засадах:

1) вільного доступу до інформації про можливість використання земель бізнес-парків для створення підприємств бізнес-парків;

2) конкурентності у виборі підприємством бізнес-парку;

3) гарантування прав на земельну ділянку підприємству бізнес-парку у межах бізнес-парку;

4) державної підтримки створення бізнес-парку;

5) державного стимулювання розвитку підприємств бізнес-парків.

РОЗДІЛ 2

ПРАВОВИЙ СТАТУС БІЗНЕС-ПАРКУ

Стаття 5. Права бізнес-парків

Бізнес-парки мають право:

1) на державну підтримку щодо заснування і розвитку;

2) за рішенням ради встановлювати плату за використання географічного позначення органу місцевого самоврядування у назві продукції підприємств бізнес-парків (через три роки після заснування);

3) звільнення від державних перевірок строком на 3 роки з моменту створення;

4) укладати договори на розміщення на своїй території підприємств бізнес-парків. Перший договір на стоком на три роки, послідуючий безстрокового (на час дії цього закону);

6) на конкурсних засадах за відкритим конкурсом виділяти другу половину земельних ділянок виділених для будівництва підприємств бізнес-парків;

7) отримувати плату від підприємств бізнес-парків, які розміщенні на території бізнес-парку після початку реалізації ними продукції, але не пізніше ніж через рік після реєстрації. Плата має бути фіксованою, прописаною в договорі і не може переглядатися в сторону збільшення, більше ніж на рівень інфляція за попередній рік;

8) позбавляти підприємства бізнес-парків земельних ділянок, якщо вони на протязі року не розпочали промислове виробництво чи не створили робочих місць. Або більше року не здійснюють промислове виробництво.

Стаття 6. Обов’язки бізнес-парків

Бізнес-парки зобов’язані:

1) прийняти концепцію та план розвитку, в яких висвітлити:

– кількість працездатного населення, зокрема безробітних;

– площа земель, яка виділена радою під бізнес діяльність, площа (площі) земельної ділянки, яка визначена для одного підприємства бізнес-парку;

– спеціалізація та традиційні види бізнесу;

– пільги та інша підтримка, що надається бізнесу радою підприємствам бізнес-парків;

– вже працюючі підприємства, що потребують інвестицій та ін.

2) 50 відсотків надавати земельних ділянок підприємствам бізнес-парку безкоштовно в порядку черговості подання заяв;

3) забезпечити відповідну інфраструктуру для функціонування Підприємств: засоби зв’язку й Інтернету; водопостачання та водовідвід (каналізацію); електроживлення, під’їзні шляхи, вивіз відходів;

4) здійснювати рекламу Парку;

5) не втручатись у комерційну діяльність підприємств бізнес-парків;

6) не перешкоджати перенесенню виробництва підприємства бізнес-парку в інший бізнес-парк.

Стаття 7. Порядок створення бізнес-парків

  1. Парки створюються територіальними громадами сільської ради, селищної ради, об’єднаної територіальної громади, міської ради міста з населенням до 100 тис. осіб.

Бізнес-парки створюються за рішенням відповідної місцевої ради у формі юридичної особи в назві якої обов’язково вказуються слова : «Малий виробничий бізнес-парк …».

Бізнес-парк проходить реєстрацію на загальних підставах як юридична особа.

  1. Крім загальних документів необхідних для реєстрації юридичної особи державному реєстратору подається:

1) рішення сесії місцевої ради про створення бізнес-парку;

2) рішення сесії місцевої ради про виділення земельної ділянки для будівництва підприємства бізнес-парку;

3) Статут бізнес-парку в якому обов’язково прописується концепція, спеціалізація, план розвитку, пільги, які надаються підприємствам бізнес-парку. Статут затверджується рішенням сесії місцевої ради;

4) інформацію про керівника бізнес – парку.

  1. Реєстратору забороняється вимагати інші документи. Бізнес-парк має бути зареєстрований у строк передбачений для реєстрації юридичних осіб.

Стаття 8. Класифікація малих виробничих бізнес-парків

В залежності від якості створення умов для заснування і розвитку підприємств бізнес-парки поділяються рівні:

D – юридично оформленений бізнес-парк із зазначенням меж земельних ділянок для підприємств бізнес-парку;

С – додатково до рівня D побудовані під’їзні шляхи до кожної земельної ділянки підприємства бізнес-парку;

B – додатково до рівнів  D і С підведені відповідні комунікації: електроживлення і Інтернет; водопостачання і водовідвід із відповідними документами. За правилом: укладай договір і будуй.

A – додатково до рівнів D, С і B побудовані типові виробничі приміщення; є підприємство, яке здійснює вивіз промислових відходів. За правилом: укладай договір і завозь обладнання.

Базовим є рівень «B». Рівні визначаються бізнес-парком самостійно із виставленням інформації (фото) та офіційному веб-сайті. Громадські організації, які здійснюють захист прав та законних інтересів підприємств бізнес-парків можуть здійснювати критичну оцінку цим рівням. Визначені рівні можуть мати подальшу цифрову деталізацію (від 4 до 1 найвищого) за рішенням спеціалізованої асоціації.

РОЗДІЛ 3

ПРАВОВИЙ СТАТУС ПІДПРИЄМСТВ БІЗНЕС-ПАРКІВ

Стаття 9. Вимоги до підприємств бізнес-парків

  1. Підприємства бізнес-парків мають відповідати усім у сукупності нижче перерахованим критеріям:

1) засновані на території малого виробничого бізнес-парку територіальної громади, громадянами України, або країн-учасниць ЄС, США та Канади, або юридичними особами, які мають засновниками громадянами України, або країн-учасниць ЄС, США та Канади;

2) одна і та ж особа не може бути засновником більше одного разу, чи більше одного підприємства бізнес-парку;

3) у статуті підприємства бізнес-парку можуть передбачатися виключно виробничі види діяльності;

4) для виробництва має використовуватися виключно нове обладнання і механізми.

  1. Не можуть мати статусу підприємства бізнес-парку особи, які займаються торговельною, фінансовою, посередницькою, аудиторською, будівельною, сферою здійснення перевезень, транспортування та переробки газу, нафти, електроенергії, випуском акцизних товарів, займаються іншою невиробничою діяльністю та сфера послуг.
  2. Не можуть бути засновками підприємств бізнес-парку особи країни-агресора – Росії.
  3. Первинна реєстрація підприємств бізнес-парку здійснюється на загальних умовах передбачених законодавством України.

Стаття 10. Права підприємств бізнес парків

  1. Підприємства бізнес-парку звільняються від усіх державних і місцевих податків (надаються податкові канікули) до моменту реалізації першої партії продукції, але не більше, як на один рік з моменту отримання статусу виробничого підприємства малого бізнес-парку, вперше.
  2. Звільняються від усіх видів виїзних перевірок строком на 3 роки.
  3. Можуть здійснювати уведення в експлуатацію виробничих приміщень і виробництв за власним актом без присутності публічних контролюючих органів.
  4. Мають податкові пільги у відповідності до положень 4 і 5 розділів цього закону.
  5. Мають право на державні гарантії щодо кредитування будівництва та налагодження виробництва у відповідності до положень розділу 4 цього закону.
  6. Забезпечуються земельною ділянкою для будівництва виробничих приміщень на пільгових умовах у відповідності до розділу 4 цього закону.
  7. Держава забезпечує заходи щодо інформаційного супроводу та надання консультацій, як в середині країни так і за межами щодо стимулювання експорту продукції підприємствами бізнес-парку;
  8. Мають право Вільно переходити до інших виробничих бізнес – парків.

Стаття 11. Обов’язки підприємств бізнес-парків

  1. Здійснювати виключно виробничу бізнес-діяльність та виробництво інтелектуального продукту з правом власності.
  2. Не допускати фактів оптимізації податків (ухилення від податків) для себе та інших осіб та доповідати в органи Державної фіскальної служби України про осіб, які через підприємство бізнес-парку будуть намагатися оптимізувати податки.
  3. Самостійно дотримуватися екологічних, санітарних, пожежних, технологічних та інших норм виробництва.
  4. Виплачувати зарплату працівникам, яка має бути у два рази більшою за мінімальну встановлену законодавством України.

Стаття 12. Правовий статус підприємства бізнес-парку

Підприємства бізнес-парку отримують статус виробничого підприємства малого бізнес-парку, вперше (на три роки) і безстроково (на час дії цього закону).

Стаття 13. Порядок отримання правового статусу підприємства бізнес-парку, вперше:

  1. Для внесення до реєстру підприємств бізнес-парку вперше, потрібно подати до територіального органу Державної фіскальної служби нижчого рівня за їх місцезнаходженням:

1) реєстраційну заяву за встановленою формою згідно з додатком 1 до цього закону;

2) копію статуту виробничого підприємства бізнес-парку;

3) відомості про засновників;

4) довідку органу місцевого самоврядування про розміщення підприємства на території малого бізнес – парку.

Реєстраційному органу, забороняється вимагати інші документи та здійснювати додаткові та (або) виїзні перевірки.

  1. Органи Державної фіскальної служби перевіряють відомості, що містяться в поданих документах на відповідність їх вимогам підпунктів 1,2,3 пункту 1 та пунктів 2, 3 статті 9 цього закону.

За результатами розгляду заяви, установчих документів територіальним органом Державної фіскальної служби нижчого рівня за місцезнаходженням підприємства малого бізнес-парку приймається рішення про:

– внесення виробничого підприємства бізнес-парку до реєстру підприємств бізнес-парків;

– мотивовану відмову (не відповідність статті 9 цього закону) щодо внесенні виробничого підприємства малого бізнес-парку до реєстру підприємств бізнес-парків.

Якщо протягом місяця з моменту подачі документів рішення органом Державної Фіскальної служби буде не прийняте, то Підприємство вважається таким, що внесене до реєстру підприємств бізнес-парку.

Підприємство має право повторно подавати документи на отримання статусу виробничого підприємства малого бізнес-парку, вперше.

Стаття 14. Порядок отримання правового статусу підприємства бізнес-парку, безстроково

  1. Для внесення до реєстру підприємств бізнес-парків виробничих підприємств малих бізнес-парків безстроково, потрібно подати до територіального органу Державної фіскальної служби нижчого рівня за їх місцезнаходженням, за шість місяців до кінця дії статусу підприємства бізнес-парку вперше наступні документи:

1) реєстраційну заяву за встановленою формою згідно з додатком 2 до цього закону;

2) копію статуту виробничого підприємства бізнес-парку;

3) відомості про засновників;

4) довідку органу місцевого самоврядування про розміщення підприємства на території малого бізнес – парку;

5) довідку, що на підприємстві бізнес-парку постійно працює більше 10 найманих працівників на постійній основі з повним робочим днем;

6) довідку про рік випуску основних засобів виробництва, які використовуються для виробництва продукції;

7) інформацію про поставку не менш ніж 30 % продукції за останній рік на експорт, або будь-який інший календарний період на протязі одного року підряд.

  1. Реєстраційному органу, забороняється вимагати інші документи. Дозволяються зустрічні та одна виїзна з питань перевірки даних поданих в підпунктів 5,6,7 пункту 1 цієї статті.
  2. За результатами розгляду заяви, установчих документів територіальним органом Державної фіскальної служби нижчого рівня за місцезнаходженням підприємства малого бізнес-парку приймається рішення про:

– внесення виробничого підприємства малого бізнес-парку до реєстру підприємств бізнес-парків, безстроково;

– мотивовану відмову (не відповідність статті 9 цього закону) щодо внесення виробничого підприємства малого бізнес-парку до реєстру підприємств бізнес-парків, безстроково.

Якщо протягом шести місяців з моменту подачі документів рішення органом реєстрації не буде прийняте, то підприємство вважається таким що внесене до реєстру підприємств бізнес парку, безстроково.

Підприємство бізнес-парку має право повторно подавати документи на отримання статусу виробничого підприємства бізнес-парку, безстроково, але не більше двох разів.

РОЗДІЛ 4

ДЕРЖАВНА ПІДТРИМКА ПІДПРИЄМСТВ МАЛИХ БІЗНЕС-ПАРКІВ

Стаття 15. Комплексна програма будівництва бізнес – парків

Кабінет міністрів України приймає комплексну програму будівництва та розвитку бізнес – парків в якій розкриває наступні положення:

1) створити систему планування щодо заснування та розвитку бізнес-парків та підприємств бізнесь-парків;

2) визначення промислового виробництва товарів на експорт пріоритетним напрямком розвитку вітчизняної промисловості;

3) державна допомога експорту продукції підприємств бізнес – парків;

4) виділення окремим рядком державного бюджету коштів на розробку нових видів конкуретно спроможних технологій, які розподіляються виключно на конкурсних засадах, серед вітчизняних і зарубіжних наукових установ;

5) створення умов для заснування інноваційно-технологічних виробництв, новітніх технологічних укладів з поглибленою переробкою та випуском інноваційної продукції кінцевого споживання, з високим рівнем доданої вартості;

6) забезпечення виробничої і фінансової кооперації із зарубіжними країнами, в першу чергу з країнами учасницями ЄС;

7) сприяння громадянам України у вкладені власних коштів у створення нових підприємств бізнес – парків – податкова амністія для осіб, які вклали кошти у заснування та для розвитку підприємств бізнес – парків;

8) визначення порядку підтримки за рахунок державного бюджету бізнес – парків, які розподіляються виключно на конкурсних засадах на розвиток інфраструктури;

9) визначення порядку підтримки за рахунок державного бюджету підприємств бізнес – парків, які розподіляються виключно на конкурсних засадах;

10) сприяння заснування енергозберігаючих виробництв, зокрема з розширенням використання нетрадиційних та відновлюваних джерел енергії;

11) перехід на систему виробничих стандартів ЄС, щодо якості продукції та екологічних вимог;

12) уведення в програми усіх начальних закладів (середніх і вищих) навчальну дисципліну «Підприємницька діяльність».

Стаття 16. Державне управління щодо розвитку бізнес-парків

Державне управління щодо розвитку бізнес-парків здійснюють центральні органи виконавчої влади, що формують та реалізують державну політику економічного розвитку, державну промислову політику, державну інвестиційну політику, державну зовнішньоекономічну політику, державну політику у сфері технічного регулювання, стандартизації, метрології та метрологічної діяльності, розвитку підприємництва, державно-приватного партнерства.

Стаття 17. Особливості фіскального режиму підприємств бізнес-парків

  1. Підприємства бізнес-парків сплачують податок на додану вартість згідно із Податковим кодексом України та військовий збір.

Підприємства бізнес-парків отримують відшкодування податку на додану вартість на загальний підставах.

У випадку заборгованості держави щодо відшкодування податку на додану вартість більше, ніж на 6 місяців підприємства бізнес-парків самостійно здійснюють взаємозалік на суму заборгованості (отримують податкову пільгу, щодо сплати податку на додану вартість до моменту погашення державою заборгованості) повідомляючи про це органи Державної фіскальної служби.

Підприємства бізнес-парків за своїх працівників сплачують податки (обов’язкові державні соціальні платежі) на зарплату/ із зарплати, у відповідності до загального законодавства України.

Підприємства бізнес-парків звільнюється від усіх інших державних податків.

  1. Підприємства бізнес-парків за нульовою ставкою мита ввозять на територію України технології і нове технологічне обладнання (засоби виробництва), які будуть використовуватися виключно і безпосередньо для виробництва продукції.

Обладнання (механізми), які мають подвійне призначення (можуть використовуватися як для виробництва так і для споживання) не підпадають під дію цієї статті.

  1. Особливості експортних операцій. Підприємства бізнес-парків вільно без будь-яких вивізних мит вивозять продукцію з достатнім рівнем доданої вартості. Квотування експортних операцій продукції підприємств з достатнім рівнем доданої вартості і не допускається.

Вітчизняним контролюючим органам забороняється вимагати від підприємств бізнес-парків сертифікати (якості, відповідності тощо) при здійсненні експортних операцій.

  1. Не допускається погіршення особливостей фіскального режиму виборчих підприємств бізнес-парків, з прийняттям нових законів, в тому числі щодо збільшення кількості і ставок податків та посилення режиму експортно-імпортних операцій.

Стаття 18.  Державні гарантії щодо кредитування розвитку виробничих підприємств малих бізнес-парків

  1. Держава може надавати Підприємствам за рахунок коштів, передбачених законом про Державний бюджет України на відповідний рік безвідсоткові кредити (позики), на конкурсних засадах.
  2. Держава компенсує Підприємствам відсотки по кредитам взяті в комерційних банках отриманих на закупку нового обладнання та механізмів, передбачених законом про Державний бюджет України на відповідний рік, на конкурсних засадах.
  3. Держава відшкодовує збитки інвесторам або/та Підприємствам, або/та банкам кредиторам, у випадку нанесення їх в результаті зміни законодавства, або у випадку зловживань державних службовців, за рахунок державного бюджету та суму що не перевищує в еквіваленті 1 мільйон 500 Євро.

Стаття 19. Державне стимулювання виробництва і експорту продукції виробничими підприємствами малих бізнес-парків.

Державне стимулювання експорту продукції виробничими підприємствами малих бізнес-парків може здійснюватися шляхом:

1) можливісті надання Підприємствам експортних кредитів, передбачених законом про Державний бюджет України на відповідний рік, безвідсоткові кредити (позики), на конкурсних засадах:

2) страхування експортних кредитів, наданих банками-кредиторами (резидентами), від комерційних та некомерційних ризиків для забезпечення відшкодування в разі невиконання іноземним покупцем зобов’язань за зовнішньоекономічним договором (контрактом);

3) надання гарантій виконання зобов’язань Підприємствами експортерами під час їх участі в тендерах за кордоном;

4) часткової компенсації відсоткової ставки за експортними кредитами, які надаються в національній та іноземній валюті, залежно від різниці кредитних ставок у країні експортера та країні покупця у порядку, на конкурсних засадах.

РОЗДІЛ 5

ПІДТРИМКА ОРГАНАМИ МІСЦЕВОГО САМОВРЯДУВАННЯ РОЗВИТКУ ПІДПРИЄМСТВ МАЛИХ БІЗНЕС-ПАРКІВ

Стаття 20. Планування розвитку підприємств бізнес-парків

Рада на сесії приймає комплексну програму розвитку підприємств малих бізнес-парків, в якій зокрема, визначає спеціалізацію Парку, розмір земельної ділянки, яка надається під будівництво, податкові пільги, які надаються Радою, інші перегати й стимули для Підприємств.

Стаття 21. Податкові пільги щодо місцевого бюджету

Міська, районна рада, об’єднана територіальна громада має право надавати підприємствам бізнес парків податкові канікули щодо місцевих податків, але не більше, ніж на 1 рік, або/та встановлювати пільгові ставки оподаткування місцевих податків, але не більше, ніж на три роки.

Стаття 22. Особливості виділення земель для будівництва підприємств малих бізнес-парків

Перші земельні ділянки для будівництва підприємств малих бізнес-парків надаються органами місцевого самоврядування безкоштовно.

Після заняття більше 50 % земельних ділянок виділених для будівництва підприємств бізнес-парків земельні ділянки виділяються виключно платно через аукціон.

У випадку не створення робочих місць або/та не початку випуску продукції на протязі року з моменту виділення земельної ділянки підприємство  бізнес парку позбавляється земельної ділянки адміністрацією бізнес-парку.

РОЗДІЛ 6

ЗАХИСТ ПРАВ ТА ЗАКОННИХ ІНТЕРЕСІВ ІНВЕСТОРІВ ПІДПРИЄМСТВ БІЗНЕС-ПАРКІВ

Стаття 23. Права інвесторів

Інвестори, які не є публічними особами (службовцями) звільняються від дачі пояснень щодо джерел походження коштів вкладених у заснування і розвиток Підприємств.

Такий обов’язок у них виникає у випадку вступу (поновлення) на публічній службі.

Стаття 24. Захист капіталу інвесторів

Капітал вкладений у заснування і розвиток підприємств бізнес-парків не підлягає конфіскації. Державні органи (в томи числі за рішенням суду) не можуть реквізувати капітал, вкладений у заснування і розвиток підприємств бізнес-парків, за винятком порушення ними п. 1, 2 статті 11 цього закону.

РОЗДІЛ 7

ЮРИДИЧНА ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ ЗА ПОРУШЕННЯ ПРАВОВОГО СТАТУСУ БІЗНЕС – ПАРКІВ

Стаття 25. Адміністративні санкції, які накладаються на бізнес парки

  1. У випадку якщо протягом одного року з моменту створення ні одне підприємство бізнес-парку не розпочало випуск та продаж продукції та (або) не створило робочих місць, органом Державної фіскальної служби виноситься –

 попередження.

  1. У випадку якщо протягом двох років з моменту створення на території бізнес-парку підприємства бізнес парку не розпочали випуск та продаж продукції та (або) не створило робочих місць, органом Державної фіскальної служби подається до суду позов –

про ліквідацію бізнес-парку.

Стаття 26 Адміністративні санкції, які накладаються на підприємства малих виробничих бізнес – парків

  1. У випадку якщо протягом року з моменту створення підприємство бізнес-парку не здійснюють виробничу бізнес-діяльність або (та) виробництво інтелектуального продукту з правом власності, або (та) ними не створено робочих місць, то адміністрацією бізнес-парку виноситься –

попередження.

  1. У випадку якщо протягом одного року та шести місяців з моменту створення підприємство бізнес-парку не здійснює виробничу бізнес-діяльність або (та) виробництво інтелектуального продукту з правом власності, або (та) не створило робочих місць, то адміністрація бізнес-парку вносить подання до органів Державної фіскальної служби України про позбавлення правового статусу підприємства-бізнес парку.

Органи державної фіскальної служби у термін до 6 місяців з моменту подачі подання адміністрація бізнес-парку мають прийняти рішення про позбавлення правового статусу підприємства бізнес-парку, або залишення такого статусу у виключному випадку, якщо підприємство бізнес-парку розпочало виробничу діяльність.

  1. Якщо в судовому порядку буде доведено факт, що підприємства бізнес парку допускають факти оптимізації податків (ухилення від податків) не виплачуть зарплату працівникам, то органи Державної фіскальної служби України, як додаткове стягнення позбавляють їх правового статусу підприємства бізнес-парку.

Стаття 27. Адміністративна відповідальність посадових осіб публічної адміністрації за порушення прав та законних інтересів Інвесторів, та підприємств бізнес-парків.

  1. Вимагання від інвесторів інформації про джерело походження коштів вкладених у заснування і розвиток підприємств бізнес-парків –

– тягне за собою накладення на посадових осіб штрафу у розмірі 200 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, із позбавленням права обіймати посади публічних службовців на строк від одного до трьох років.

  1. Порушення прав підприємств бізнес-парків передбачених статтями 10, 17 цього закону –

тягне за собою накладення на посадових осіб штрафу у розмірі 10 неоподаткованих мінімумів доходів громадян;

Ті самі дії, вчинені повторно протягом року після накладення адміністративного стягнення, –

Тягнуть за собою накладення на посадових осіб штрафу у розмірі 20 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, із позбавленням права обіймати посади публічних службовців на строк від трьох місяців до одного року.

  1. Звернення до посадової особи суб’єкта владних повноважень з вимогою (проханням) до підприємства бізнес-парку стосовно отримання чи фактичне отримання матеріальної допомоги на користь суб’єкта владних повноважень –

тягне за собою накладення на посадових осіб штрафу у розмірі 5 неоподаткованих мінімумів доходів громадян;

Ті самі дії, вчинені повторно протягом року після накладення адміністративного стягнення, –

тягнуть за собою накладення на посадових осіб штрафу у розмірі 10 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, із позбавленням права обіймати посади публічних службовців на строк від трьох до шести місяців.

Протокол про адміністративне правопорушення передбачене статті 7.3. цього закону складають посадові особи громадської організації, яка здійснює захист прав та законних інтересів Підприємств. Постанову виносить суд.

РОЗДІЛ 8

ПОРЯДОК ЛІКВІДАЦІЇ БІЗНЕС-ПАРКІВ

Стаття 28. Підстави для ліквідації індустріальних парків

Бізнес-парк ліквідується за рішенням місцевої ради, яка є ініціатором його створення або примусово в судовому порядку.

Стаття 29. Порядок ліквідації бізнес-парку

  1. Рішення про ліквідацію бізнес-парку приймає місцева рада, яка є ініціатором його створення.
  2. Ліквідація індустріального парку не є підставою для ліквідації підприємств бізнес-парку, вони продовжують свою діяльність.
  3. Ліквідація бізнес-парку здійснюється в порядку, визначеному законодавством для юридичної особи.
  4. У разі ліквідації бізнес-парку права на земельні ділянки, які є не розподіленими, передаються місцевій раді, яка є ініціатором його створення.

РОЗДІЛ 9

ПРИКІНЦЕВІ ТА ПЕРЕХІДНІ ПОЛОЖЕННЯ

  1. Цей Закон набирає чинності через місяць з дня його опублікування і діє протягом 20 років, або до часу вступу України в Європейський Союз.
  2. Внести зміни до таких законодавчих актів України:

1) у Земельному кодексі України (Відомості Верховної Ради України, 2002 р., № 3-4, ст. 27):

а) доповнити статтею 66-2 такого змісту:

“Стаття 66-1. Землі малих виробничих бізнес-парків

  1. Землі малих виробничих бізнес-парків належать до земель промисловості.
  2. Кабінету Міністрів України у тримісячний строк з дня опублікування цього Закону:

підготувати та подати на розгляд Верховної Ради України пропозиції про внесення змін до законодавчих актів, що випливають із цього Закону, у тому числі змін до Податкового та Митного кодексів України щодо встановлення преференцій для забезпечення державою стимулювання створення та функціонування малих виробничих бізнес-парків;

привести свої нормативно-правові акти у відповідність із цим законом