Судова влади Канади. Вершина авторитету суддів. Аналіз обміну досвідом

В Канаді судді живуть майже повністю роботою, нічого іншого в житті не хочуть і не мають. Вони практично не мають хобі. Тільки робота і сім’я. Суддями стають тільки після 40 років, які обираються виключно із адвокатів. Для суддів найціннішим є репутація. Суддею бути надзвичайно престижно. Адвокати йдуть у судді, практично втрачаючи у заплаті. Судді працюють до 75 років, проте в 65 років можуть йти у відставку і продовжувати працювати суддею із навантаженням 50 %. Судді верховного суду Канади отримують 400 тис. доларів, інші судді більше 200 тис. доларів.

Суддя в Канаді це особа яка має найвищий авторитет у суспільстві. Суддя це вершина кар’єри юриста. Тому, адвокати дуже поважають суддів.

Особливістю функціонування судової влади в Канаді є те, що суд не прив’язаний до адміністративної будівлі.

Судова система Канади складається з верховного суду, федерального суду, апеляційних судів, вищого суду, провінційних судів, адміністративного і військового трибуналу. Загальна кількість суддів трохи більша за 2000, при 36 млн. населення. Суддів призначає міністр юстиції, звільняє парламент. Проте, за всю історію Канади жодний суддя не був звільнений парламентом з негативних мотивів. Завжди судді, які вчинили ганебні вчинки звільняються за власним бажанням. Це є непорушною традицією судової влади Канади. Кожна провінція має своє цивільне законодавство. Кримінальне законодавство загальне. По кримінальним справам функціонує суд присяжних.

Враховуючи надзвичайно високу ступінь довіри до судової влади, голова суду на власний розсуд здійснює розподіл справ, він самостійно визначає місце розгляду справи, враховуючи те що суди в Канаді є мобільними.

Усі судді без винятку дуже скромні, як на роботі так і в побуті. Одяг, автомобілі, будинки, відпочинок тощо, усе це є достойне, однак без пафосу.

Голова апеляційного суду підтримує тісну комунікацію із генерал-губернатором провінції. Він приймає участь у багатьох комітетах провінції, зокрема тих що стосуються правопорядку та фінансів. Практично можна констатувати, що без зазіхання на незалежність судової влади, влада провінції Канади є єдина із поділом на три гілки влади.

Суди охороняє поліція.

Верховний суд Канади складається з 9 суддів. Із них 3 судів призначаються із провінції Квебек, що мають досвід здійснювати судочинство за романо-германською системою права, інші 6 суддів з інших провінцій суду із досвідом Англосаксонського судочинства. Верховний суд Канади в рік розглядає близько 90 справ, що обираються судом за власним розсудом. Тобто, це найбільш резонансі та складні справи по яким потрібно виробити судовий прецедент.

Федеральний суд розглядає справи у спорах осіб з урядом. В суді працюють 140 суддів. Суд має 47 будівель в різних регіонах країни в яких проводить засідання у максимальному наближенні до позивача.

В апеляційних судах провінції працюють, як правило до 100 суддів. Апеляційні суди мають свої приміщення по всій провінції. Зокрема в яких і проводять виїзні засідання.

Вищий суд провінції розглядає найбільш складні кримінальні справи, тобто як суд першої інстанції.

Суд суворо дотримується непереривності судового розгляду.

Адміністративно-правове забезпечення судової влади здійснюють судові адміністратори, які є працівниками Міністерства юстиції Канади. Іншими словами виконавчої гілки влади. Судову адміністрацію фінансує уряд провінції, через портфель Міністра юстиції.

Підготовку справи до розгляду здійснюють працівники судової адміністрації. Суддя перший раз бачить справу у залі судового засідання. По кримінальних справах дуже добре відпрацьована система суду присяжних.

В Канаді так як і в Україні існує проблема судових строків. Одним із способів їх вирішення у кримінальних справах є жорстке рішення конституційного суду Канади: вину особи, яка підозрюється у вчиненні злочину має бути доведено у строк до трьох років. Якщо вина не доведена справа закривається, безапеляційно. І така особа вважається не судимою.

По цивільним і кримінальним справам не великої тяжкості обов’язковою судовою процедурою є інститут «Медіації», коли суддя в ході тривалого роз’яснення пропонує сторонам примиритися без судового розгляду справи.

Рада суддів Канади. До її складу входять усі голови суддів, і їх 2 заступники. Суддю можливо звільнити виключно через Раду суддів. Коли рада суддів приходить до висновку, що поведінка судді завдає шкоди беззаперечній репутації судді, чи якщо суддя скоїв злочин, тоді рада суддів приймає рішення про направлення в парламент Канади «Рішення про звільнення судді за негативними мотивами». Проте, жодного суддю за цими мотивами парламент не звільнив, так як усі небагато чисельні судді стосовно яких подано подання про звільнення, добровільно звільняються, щоб не наносити шкоду авторитету судової влади. Як правило, рада юстиції подає одне таке подання на три роки.

Таким чином, судді Канади мають високу правову свідомість та правову культуру, які живуть майже повністю роботою. Для суддів найціннішим є репутація, оскільки суддею бути надзвичайно престижно. Суддя в Канаді це особа яка має найвищий авторитет у суспільстві. Суддя – це вершина кар’єри юриста, тому адвокати їх дуже поважають. Усі судді без винятку дуже скромні, як на роботі так і в побуті. Враховуючи надзвичайно високу ступінь довіри до судової влади, голова суду на власний розсуд здійснює розподіл справ, він самостійно визначає місце розгляду справи, враховуючи те що суди в Канаді є мобільними. Тому, довіра суспільства до суду в Канаді є високою, а судова незалежність забезпечується на належному рівні.

Куценко В. Д. Судова влади Канади. Вершина авторитету суддів. Аналіз обміну досвідом. Науково-дослідний інститут публічного права. 2017.