ЛЮДИНА І КОСМОС: ФІЛОСОФСЬКІ ПРАВОВІ ЗАСАДИ КОЛОНІЗАЦІЇ

Галунько Валентин,

професор, директор Науково-дослідного інституту публічного права,

 

ЛЮДИНА І КОСМОС:

ФІЛОСОФСЬКІ ПРАВОВІ ЗАСАДИ КОЛОНІЗАЦІЇ

 

Людина стоїть на порозі нових можливостей. Тільки коротку частину свого існування, близько 200 тис. років, що за космічними мірками є миттю, ми були у своїй колисці атмосфері планети Земля. Людина вийшла в Космос, зараз ближній космос, завтра міжпланетний і так далі. Польоти стають буденним явищам. Цей процес спинити не можливо. Зараз, в основному, за рахунок державного фінансування далі приватного, Людина усе більше далі буде віддалятися від планети Земля.

Переконані, що основний закон фізики, який в умовах сьогодення не дає можливість перевищити швидкість світла стане приватним випадком більш загальної теорії. Як колись теорія тяжіння Ньютона. стала частиною теорії відносності Ейнштейна. З того моменту тільки строк необхідний для розробки технічних космічних засобів буде віддалити Людину від необмеженого природного ресурсу Космосу. Розпочнеться масова колонізації Космосу. Спинити її статне не можливо. Колонізацію Космосу необхідно упорядкувати на основі норм космічного права. Це має здійснюватися на основі певної теорії.

На наш погляд, процес колонізації Космосу має базуватися на розумінні наступних філософсько-правових засад:

  1. Людина – це жива істота зачата із жіночої яйцеклітки і чоловічого сперматозоїду людей, які мають Земне походження, незалежно від способу зачаття і народження. Людина є вищою матерією космосу (Творця). Основною ознакою Людини є розумність і гуманність.
  2. Людина є вічною через матеріальне втілення в ДНК своїх дітей, передачі їм моральних якостей, або через віру у Бога.
  3. Людина, як розумна жива істота є унікальною. Ніде в Космосі не існує її аналогів. Іншого розумного життя, крім того яке належить Людині, або створено нею, не існує. Штучний інтелект створений Людиною не може бути розумніший за неї. Людина через закон має заборонити створювати інтелект вищий за її можливості.
  4. Людина є найвищою цінністю для Космосу держави й інших людей. Життя і здоров’я Людини є недоторканим. Людина зобов’язана з повагою і гуманно ставитися до інших людей.
  5. Людина має виключно Земне походження (прямо чи через пращурів) – Сонячна система – галактика Чумацький шлях. Земля є космічним географічним центром. Усі відстані у Космосі вимірюються від планети Земля.
  6. Людина є дуже молодим за комічними мірками утворенням (приблизно 200 тис. років). Людину чекає велике майбутнє. Вона буде розселена по Космосу. Людина характеризується жагою до знань і розвитку, соціальним прогресом, збільшення продуктивності праці;
  7. Весь природний ресурс Космосу належить Людини. Природний ресурс Космосу є безмежним. Кількість людей у Космосі буде зростати до безмежності, при унікальності і недоторканності кожної Людини.
  8. Людина буде розселятися у Космосі на наступних основних платформах:

1) штучно створених ідеальних для життя планетах, що будуть обертатися навколо придатних зірок;

2) штучно створених ідеальних для життя планетах, що будуть обертатися навколо придатних великих планет;

3) штучно створених ідеальних для життя планетах, які будуть обертатися навколо центру галактики;

4) штучно створених планетах (космічних кораблях), які подорожують у космосі;

5) на природних планетах штучно пристосованих для життя Людини;

6) на природних планетах із ресурсами і кліматом схожим із Земним.

  1. Людина на планеті Земля має прийняти закони колонізації Космосу, підстави і порядок створення колоній і нових держав за межами планети Земля. Якщо Людина не створить таких правил, то космічне піратство й війни за незалежність нових людських утворень стануть не відворотними.
  2. Хоча, враховуючи безмежність космічних природних ресурсів для задоволення потреб Людини, об’єктивних підстав для піратства і війн не існує.
  3. Людина повинна постійно розвиватися (працювати): п’ять днів професійної праці; один день на сім’ю; один день відпочивати.
  4. Основне призначення Людини у Космосі – це самоудосконалення, і народження та виховання дітей. Кожна Людина разом із своєю половиною має залишити після себе не менш, ніж трьох дітей. Батьки виховують дітей. Дорослі діти утримують пристарілих батьків. Чим більше дітей, тим краще добробут Людини у старості.
  5. Людина вступає у конкуренту боротьбу з іншими людьми, що є невід’ємним елементом її психології. Держава має встановити правила конкуренції і запобігати небезпечним її видам.
  6. Держави між собою об’єктивно вступають у конкуренцію. Люди мають встановити міжнародні космічні правила, щоб конкуренція не переросла у війну.
  7. Людина має можливість механічно удосконалюватися шляхом вживляння в своє тіло штучних елементів. Кількість штучних елементів в тілі Людини буде постійно зростати. Межею Людини і робота у цьому випадку буде у наявності в особи функціонуючої кори головного мозку.
  8. Роботи ніколи не повинні:

1) мати прасуб’єктність людини;

2) здійснювати управління державою;

3) приймати закони;

4) здійснювати судочинство;

5) управляти державними органами та органами місцевого самоврядування та юридичними особами;

6) самостійно здійснювати управління зброєю та ін.

Отже, колонізація Космосу Людиною, є явищем об’єктивним, незворотнім та прогресивним, вона має підпорядковуватися певним правилам, які має сформувати світова спільнота, ще до того як цей процес набуде не контрольованих ознак піратства і війн за незалежність новоутворених держав. Не претендуючи на істину в останній інстанції, ми пропонуємо світовій спільноті на обговорення філософсько-правові засади взаємодії людини і космосу при здійсненні майбутньої колонізації космосу.