Space Law-What Laws are There in Space? Translated into Ukrainian by Polina Dolishna.

Переклад на українську – Поліна Долішна
Ще в старі часи власники нерухомості мали права на землю на віки вічні, але потім прийшов аероплан і розумні люди зрозуміли, що не можливо прохати кожного власника нерухомості про дозвіл літати через їхній повітряний простір. Таким чином, уряди вирішили, що вони володітимуть повітрям вище певного рівня. Загалом, уряд вирішив, що власники володіють землею на відстані до 500 метрів від рівня Землі, а надалі повітря, що безперервно зростає, має належати і контролюватися урядом.
Це полегшило життя літакам. Саме тоді США відкрили космічний простір і це ускладнило розвиток подій. В основному супутники та космічні прилади рухались навколо Землі , ото ж це було б технічним жахіттям запитувати дозволу на вхід у повітряний простір кожної нації на орбіті. Після чергового зібрання зацікавлених науковців і практиків, було вирішено, що надані країнами права, повинні завершитися на певному рівні. Різні країни говорять про різні речі, але всі вони погоджуються, що десь між 19 милями над землею-висота найвищих літаків і повітряних куль, і 99 миль над землею-висота найнижчих орбітальних супутників, де країна припиняє претензії на суверенітет.
Отже, скажімо, космонавт скоює невеликий злочин, будучи у космічному просторі. Наприклад, вживає наркотики під час перебування на космічному кораблі. Це не серйозний злочин проти людства, але особа повинна бути покарана. Якби це було в капсулі «Союз», Росія вела б судовий розгляд, а в капсулі «SpaceX»- США. Так як і з човнами, космічний корабель вважається розширенням суверенітету країни. Але, скажімо, астронавт вживав наркотики на Місяці, хто тоді буде його судити? Угода про космічний простір 1967 року говорить, що жодна країна не може претендувати на ділянку простору, або небесне тіло як свою територію. Це означає, що закони жодної країни не застосовуються універсально на Місяці, що являється ідеєю екстериторіальної юрисдикції. Практично в кожній країні громадяни дотримуються законів своєї країни, навіть перебуваючи за її межами. Це втрачає силу за умови перебування в інших країнах. Мається на увазі, що дві людини у тому ж місці можуть підпадати під різні закони.
18-річний британський астронавт може вживати алкоголь на Місяці, натомість його американський колега не міг би. Правила на міжнародній космічній станції відрізняються. У договорі космічної станції -документ, який окреслює правила МКС, говориться, що в більшості випадків екстериторіальна юрисдикція є чинною. У документі йдеться про те, що кожен космонавт підпорядковується законам власної країни. Наприклад, астронавт який є підданим Великобританії навмисно ударить астронавта громадянина Франції, то перший буде переслідуватися згідно із матеріальним і процесуальним правом Франції. Аналогічне правило діє і щодо права власності: якщо астронавт із підданством Великобританії навмисно пошкодить комп’ютер канадського колеги, то від буде нести юридичну відповідальність за законодавством Франції. Крім того, ця угода дозволяє екстрадицію космонавтів у всіх випадках незалежно від того, чи мають дві країни звичайний договір про екстрадицію. Це насправді дуже важливо, тому що Росія не має договору про екстрадицію з США. Саме тому Росія не зобов’язана відмовлятися від осіб, які скоїли злочин. У тому випадку, якщо росіянин скоює злочин проти американця на МКС, Росія буде зобов’язана видати цього космонавта. Слід також звернути увагу на ситуацію, якщо дитина народиться в космосі. По-перше, це супер-гіпотетично, тому що невідомо, чи взагалі дитина може народитися в нульовій гравітації. В даному просторі кістки новонародженого були б настільки крихкими, що не витримали б власної ваги. Малоймовірно, що будь-яка країна дозволить астронавту мати дитину в космосі, так як це неетично.
Скажімо, що існувала космічна дитина, якої національність вона була б? Насправді існує прецедент для цього питання. В Антарктиці, де є подібний договір, який забороняє суверенітет, на світ з‘явилося 13 дітей.
Незважаючи на те, що ці діти не народилися в країнах своїх батьків, вони взяли їхню національність. Така ж політика застосовується в просторі. Однак існують країни, які не дають громадянства немовлятам, народженим за межами країни, тому в такому випадку дитина бере на себе громадянство країни космічного апарату. Народжені на літаку під час польоту, вони беруть громадянство своїх батьків, і якщо це не можливо, вони приймають громадянство країни, в якій зареєстровано літак.
Що ж станеться, якщо дитина народиться на Місяці або Марсі, де немає суверенітету. Відповідь на це запитання, на жаль, досі не знайдено . Це лише один з багатьох недоліків у чинному космічному праві. Лише 536 добре навчених людей були в космосі, котрі представляли свою країну. Професіонали даної сфери діяльності не вдаються до злочинів. У міру розвитку комерційних польотів та космічного туризму всі ці закони повинні бути ясно сформульованими, щоб запобігти майбутнім проблемам. У найближчому майбутньому ми могли б також бути свідками космічного видобування, затвердженого в економічних законах і екологічних договорах. Наступні десятиліття будуть насиченими подіями, що дадуть нам можливість не тільки спостерігати за розвитком комерційних космічних галузей, але й, викладати правову та політичну основу, необхідну для відкриття кінцевої межі.