Тел: +3 8(044) 228-10-31
Пошта: sipl@email.ua

Роль адміністративного права у правовій системі України

Валентин Галунько

Адміністративне право, зберігаючи своєрідність, виражену в його предметі й методі, тісно взаємодіє практично зі всіма галузями права.

Характеризуючи цю взаємодію, треба мати на увазі, що право охоплює своїм регулятивним впливом найрізноманітніші галузі та сфери суспільного життя. За місцем в ієрархічній системі юриспруденції адміністративне право пов’язане з численними вертикальними та горизонтальними відносинами з іншими галузями (підгалузями) права та деякими галузями науки:

– адміністративне право України є похідним від конституційного, має розвивати й уточнювати його положення в галузях, сферах і секторах внутрішньодержавного суспільного життя;

– норми та інститути загального адміністративного права є вихідними (основоположними) для митного, податкового, муніципального права, а в деяких аспектах – і для господарського, фінансового, екологічного, земельного права та інших галузей публічного права;

– адміністративне право України є матеріальною основою самостійної процесуально-правової галузі, яка регулює судочинство в адміністративних судах (адміністративного процесу України);

– особливе адміністративне право пов’язане горизонтальними зв’яз­ками з цивільним, фінансовим, господарським, аграрним, земельним і кримінальним правом;

– галузь адміністративного права має тісний горизонтальний та вертикальний взаємозв’язок із державним управлінням.

Найбільш тісна взаємодія спостерігається між адміністративним і конституційним правом, яке складає основу всіх галузей права, включаючи й адміністративне. Предметом конституційного права України передусім є суспільні відносини, які виникають під час здійснення влади народом України та забезпечення вибраними ним органами державної влади й місцевого самоврядування прав і свобод людини і громадянина[1].

Конституційні положення закріплюють місце органів публічної влади в системі державного механізму, найважливіші принципи їх формування й діяльності. Але цим не вичерпується зв’язок конституційного та адміні­стративного права. У нормах першого закріплено загальні принципи адміністративно-правового регулювання. Так, щодо принципу законності у частині другій ст. 19 Конституції України зазначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти тільки на підставі, у межах повноважень та у спосіб, які передбачено Конституцією і законами України. Цей принцип отримує втілення в нормативно-правових актах, які регламентують процедури діяльності органів виконавчої влади та місцевого самоврядування у різних сферах[2].

Тим самим розпорядження норм конституційного права є осново­положними засадами для норм адміністративного права, які регулюють різноманітну і повсякденну виконавчо-розпорядчу діяльність суб’єктів адміністративно-правового регулювання. У нормах адміністративного права розвиваються і деталізуються положення Конституції України й інших джерел конституційного права щодо функціонування різноманітних сфер суспільного життя.

Адміністративне право достатньо тісно пов’язане з цивільним правом –передусім тому, що ці галузі регулюють відносини майнового характеру. Проте норми цивільного права стосуються майнових відносин, в яких сторони є рівноправними, а норми адміністративного права – майнових відносин, які базуються на адміністративному підпорядкуванні однієї сторони іншій (наприклад, примусовий поділ суб’єкта господарювання, який займає монопольне становище на ринку). Саме метод правового регулювання (імперативний чи диспозитивний) у більшості випадків є провідним критерієм розмежування норм адміністративного і цивільного права за умов співпадіння предмета правового регулювання.

Досить часто у вітчизняній практиці цивільні правовідносини перебувають у сфері адміністративно-правового регулювання, насамперед там, де для регулювання певних суспільних відносин не вистачає можливостей окремо кожної із зазначених галузей права. Так, у загальному вигляді форма зовнішньоекономічних договорів визначається за допомогою норм цивільного права, але конкретні вимоги до інформації, яка має міститися в таких договорах, визначаються нормативно-правовими актами органів виконавчої влади, що містять норми адміністративного права. Аналогічно відбувається правове регулювання кредитних відносин. У загальному вигляді вимоги до кредитних договорів сформульовано в нормах цивільного права, але деталізовані вони в підзаконних нормативно-правових актах Національного банку України.

Проте це не означає «посягання» на самостійну роль цивільного права в регулюванні майнових відносин, але свідчить про те, що держава додатково застосовує адміністративно-правовий метод регулювання в тих випадках, коли регульовані відносини становлять значний інтерес саме для держави[3].

Певний зв’язок існує між адміністративним правом і трудовим правом у сфері регулювання службових відносин. Норми останнього визначають правовий статус державних службовців як учасників трудового процесу. Що стосується норм адміністративного права, то вони регулюють державно-службові відносини, а саме: умови надходження на державну службу, порядок її проходження, повноваження посадових осіб в організації трудового процесу та ін.

Адміністративне право межує з фінансовим правом, яке регулює відносини, що складаються в процесі фінансово-бюджетної діяльності держави. Для їх регулювання використовується адміністративно-правовий метод. Проте фінансове право визнане самостійною галуззю, оскільки регулювання мобілізації, розподілу та використання грошової маси в державних інтересах має велике значення і характеризується специфічними особливостями.

Тісний зв’язок існує між адміністративним і кримінальним правом. Останнє як галузь суто охоронної спрямованості створює специфічний режим охорони правових відносин через установлення кримінальної відповідальності за посягання на чинний порядок управління. При цьому треба пам’ятати, що методологічно адміністративне право є базовим для деяких інститутів кримінального права (наприклад, щодо застосування різноманітних примусових заходів); зв’язок між адміністративною і кримінальною галузями права виявляється у взаємодії між інститутами адміністративної та кримінальної відповідальності, які разом створюють, так би мовити, захисну оболонку для різних суспільних відносин. При цьому адміністративна відповідальність може розглядатись як профілактичний засіб щодо багатьох видів злочинних діянь, за які передбачено кримінальну відповідальність. Часто зовні однакові діяння залежно від ступеня їх суспільної небезпеки можуть бути підставами для як адміністративної, так і кримінальної відповідальності.

Існують деякі труднощі з виявленням взаємозв’язків між адміні­стративним правом і екологічним, податковим, митним, земельним правом. Зокрема предметом галузі екологічного права є суспільні екологічні відносини, що склалися з приводу використання природних ресурсів та охорони навколишнього середовища[4], податкового права – система фінансово-правових відносин, яка регулює податкові відносини державних органів і платників податків щодо встановлення, зміни та стягнення з платників податків частини їхніх доходів до відповідного бюджету[5].

Особливості зв’язків з цими галузями полягають у тому, що, по-перше, у них широко використовується властивий публічному праву імперативний метод правового регулювання, а по-друге – охоронна функція цих галузей реалізується переважно з допомогою інституту адміністративної відпо­відальності. Так, адміністративно-правовий метод регулювання широко використовується для регулювання відносин між органами Державної податкової служби та платниками податків, між органами Державної митної служби та суб’єктами зовнішньоекономічної діяльності, між Національним банком України та комерційними банками, між органами контролю у сфері екологічної безпеки та суб’єктами природокористування тощо.

У цілому механізм їх співвідношення з адміністративним правом полягає в тому, що значна частина відносин, які стосуються предмета зазначених галузей, регулюється нормами адміністративного права і притаманними йому методами. Більше того, в юридичній літературі митне право прямо розглядається як однин із напрямків первинного правового утворення – адміністративного права (підгалузь адміністративного права)[6].

Без всякого сумніву, адміністративне право має тісний зв’язок з такою процесуальною галуззю юриспруденції, як «Адміністративний процес України»[7], або в трактуванні інших учених – «Адміністративне судочинство»[8]. З одного боку, норми адміністративного права є матеріальною основою для адміністративного процесу, який здійснюється в процесі адміністративного судочинства з метою захисту у спеціальному судовому порядку прав, свобод і законних інтересів приватних осіб від неправомірних дій (рішень) суб’єктів владних повноважень. З другого боку, норми адміністративного процесу розвивають адміністративні процедури адміністративного права – наприклад, у процесі провадження у справах про адміністративні правопорушення[9].

Отже, адміністративне право України є невід’ємною галуззю правової системи України, яке шляхом розвитку та уточнення конституційних норм стало основоположним для публічного права та робить провідний внесок у забезпечення публічних прав, свобод і законних інтересів людини та громадянина, державного й публічного інтересу.

[1] Конституційне право України : [тематичний словник] / [Галунько В.В., Діденко С.В., Єщук О.М., Новикова М.М., Новиков М.М.] ; за ред. В.В. Галунька. – Херсон : ВАТ“ХМД”, 2010. – С.7.

[2] Адміністративне право України. Академічний курс : [підручник у двох томах] / відп. ред. В. Б. Авер’янов. – К. : Юридична думка, 2004. – Т. 1 «Загальна частина». – С. 135.

[3] Адміністративне право України. Академічний курс : [підручник у двох томах] / відп. ред. В. Б. Авер’янов. – К. : Юридична думка, 2004. – Т. 1 «Загальна частина». –С. 136.

[4] Дмитренко І.А. Екологічне право : підручник / Іван Адамович Дмитренко. – К. : Юрінком Інтер, 2001. – С. 9.

[5] Гега П.Т. Основи податкового права : навчальний посібник / Гета П.Т., Доля Л.М. –К. : Т-во “Знання”, КОО, 2003. – С. 11.

[6] Шишка Р.Б. Митне право України : навчальний посібник / Шишка Р.Б., Сергієчко В.В. – Харків : Еспада, 2002,. – С. 37.

[7] Комзюк А.Т. Адміністративний процес України : навчальний посібник / А.Т. Комзюк, В.М. Бевзенко, Р.С. Мельник. – К. : Прецедент, 2007. – С. 5.

[8] Коломоєць Т. О. Адміністративне судочинство : підручник / [Коломоєць Т.О., Лютиков П.С., Віхляєв М.Ю.] ; за заг. ред. Т.О. Коломоєць. – К. : Істина, 2011. – 304 с.

[9] Наприклад, див. ст. 288 КУпАП.

Яндекс.Метрика
Яндекс.Метрика